I believe in miracles

Квітко, я знову бачила море. воно було якесь... схвильоване. це значить, що попереду нові перешкоди. але ми прорвемося. обов*язково. я навіть знаю тепер, що маю робити. я спокійна. я знаю, чим і за що прийдеться платити. де розписатися?

тільки мені страшно. дуже. особливо коли прокидаюсь о третій ранку. намагаюся схопити повітря, але воно тікає... бачиш, я тікала від цього, ховалася, а воно знайшло мене...
... я бачила все пофреймово. я розмовляла із тим, кого вже нема. мені дали щось на кшталт роздруківки мого майбутнього. там були усі, хто мене оточує. про них було все написано правильно. тільки там не було нас. ні мене, ні тебе. може, нас уже нема??? дивно так...
і ще... я шла туди, куди мені сказали. і знайшла те, в чому була впевнена моя підсвідомість. таке дивне дежа вю. дивне і страшне. доторк неживої холодної шкіри. це мабуть був не сон. якось воно дуже реалістично як для сну.
якщо це повториться, я просто з*їду з глузду...

скажи, якщо мене заберуть до психлікарні, ти будеш до мене приходити?